Чому «Наші гроші» такі прискіпливі до тендерів Міноборони

Чому «Наші гроші» такі прискіпливі до тендерів Міноборони

Цього тижня у «Наших грошей» почалась чергова дискусія з радником міністра оборони Юрієм Бірюковим. Приводом стала наша новина про тендери на харчування на 2,7 млрд₴

Позицію Юрія Бірюкова можна прочитати тут. Спробуємо звести предмет дискусії до кількох абзаців. Отож.

«НГ» у своїй новині зафіксували, що до тендеру не допустили багатьох учасників з нижчими цінами через брак у них різноманітних документів. Зокрема, ми навели приклад ТОВ «Понтем.УА», яке не мало сертифікату управління якістю підприємства ISO 9001:2015. Взагалі-то фірма володіла подібним сертифікатом, однак старішої версії – ISO 9001:2009, який з вересня 2018-го року в Україні став нечинним. Оскільки від оголошення тендеру до подачі документів було лише 10 днів, то новий сертифікат вона виготовити не встигла. Тобто сертифікат вона врешті отримала, однак подала його на один день пізніше, ніж вимагали тендерні процедури. Відтак її пропозиція, яка була дешевшою на 16 млн₴ до участі в тендері не дійшла.

У своїй відповіді Юрій Бірюков описав, чому «Наші гроші» в корені неправі. Сертифікат ISO 9001:2009 змінився ще у 2015 році. Україна дала підприємствам три роки на те, щоб отримати оновлений варіант. Міноборони у 2016 і 2017 роках продовжило вимагати старі сертифікати, змінивши свої вимоги лише восени 2018 року, коли ISO 9001:2009 перестав бути чинним, а треба було вже мати сертифікат по ISO 9001:2015. І Міноборони не винне в тому, що фірма не слідкувала за змінами, а відтак прийшла на тендер без усіх потрібних документів.

Отакі, у двох словах позиції дискутантів. Так от. Ми вважаємо, що Юрій Бірюков – абсолютно правий. Міністерство оборони мало абсолютне право вимагати такий сертифікат (хоча в інших своїх тендерах ця вимога практично ніколі не зустрічається). І «Понтем.УА» був абсолютно правильно не допущений до торгів. Бо фірма, яка хоче виграти тендер на кілька десятків мільйонів, певно, повинна не просто чекати оголошення з вимогами, а й передбачати їх, відслідковуючи, як державний орган це робив у попередні роки.

Лишається один лише сумний нюанс. Який полягає в тому, що закон (точніше підзаконні акти) – переміг. Тільки-от можливість зекономити 16 мільйонів гривень – втрачена.

Щоби чіткіше описати цей нюанс, мусимо нагадати, як проходили тендери Міністерства оборони в часи Януковича. Тоді на них приходили лише «правильні» структури. Інші навіть не потикались – однаково би їх викинули за неправильно оформлені документи.

Після Майдану «волонтерський десант», щоби зламати усталену систему, почав масово зустрічався із виробниками перш ніж розпочати тендерну процедуру. Переконував брати участь, дискутував про техумови, через ЗМІ закликав не боятись і боротись за перемогу. Так було у 2014-15-ому, потім – стихло. Що ж до 2018-го… Про зустрічі навіть не йдеться. День запізнився – до побачення. Згідно з чинним законодавством.

Проблема, зовсім, не в «Понтемі» і не в ISO. Проблема – більш системна. Навіть на цьому пакеті з 11 тендерів загальною вартістю 2,7 млрд₴ повикидали всіх, у кого були менші ціни. Із даних «Прозоро» ми часто навіть не знаємо, за що. У результаті практично у всіх тендерах, як в старі добрі часи полишалось лише по два учасники. А переможців – взагалі виявилось лише двоє. Ще раз. 2,7 мільярда. 11 тендерних закупівель. І лише – два переможці.

Мало того. На жаль, подібна історія – це вже не аномалія, а радше – правило.

На першому проведеному через «Прозорро» харчовому тендері Міноборони у 2016 році, ще були спроби позасистемних гравців зайти на мільярдний ринок. Однак ці потуги зійшли нанівець, згодом АМКУ виявив на тих торгах картельну змову. А вже після того у Міноборони на харчових торгах існувала лише досить формальна конкуренція. Наприкінці 2017 року стався ще один сплеск «економії», коли кілька ФОПів і нових фірм зайшли на торги, де армія вперше почала купувати продукти по каталогу. Але, зрештою, і цей сплеск минув. Читачі з доброю пам’яттю можуть пригадати, як свого піарили переможний захід на військові закупівлі «Метро кеш енд Керрі». Тепер це лишилось в історії. Німці, зіткнувшись з реаліями «прийомки товару», плюнули на гіпотетичну вимогу і більше до «законників» не потикались.

Економія на останніх харчових торгах Міноборони – 0,3% від очікуваної ціни. Як в часи попереднього президента. Зрештою, може, хто не знає, ті самі угрупування часів Януковича і продовжують вигравати теперішні тендери.

Порівняйте це з конкуренцією і економією на харчових торгах СБУ:

Ми, звісно, можемо описати, яких достойних людей в нинішній владі сьогодні обслуговують армійські підрядники. І як монополія в МО в’їлась не лише в харчування. Але, оскільки дискусія йде про інше – то просто підсумуємо: усе тепер на тендерах Міноборони відбувається чітко і згідно із чинним законодавством. Просто ці тендери виграє пул тих самих фірм: інші сюди або не потикаються, або вилітають ще до тендеру.

Нічого, зрештою, нового. Такі самі законодавчо правильні закупівлі ми бачили і до 2014-го року. З тими самими переможцями. Єдине, що змінилось – бенефіціари.

Юрій Ніколов, Олекса Шалайський, «Наші Гроші»


Джерело статті: “http://fromua.news/article/3351631/chomu-nashi-groshi-taki-priskiplivi-do-tenderiv-minoboroni/”

Полковнику никто не пишет ...

а нам пишут.

01865 524 8503